Особи, які поширюють недостовірну інформацію, переважно діють умисно, і у разі направлення їм вимог щодо припинення і спростування брехні, вони зазвичай використовують такі способи уникнення відповідальності:
- Ігнорують вимоги, або заперечують своє авторство.
- Переадресовують вимоги до юристів, які не з’ясовують правдивість поширеної інформації, а посилаються не відсутність складу правопорушення в діях відповідного брехуна.
- Намагаються видати свої неправдиві твердження як оціночні судження.
- Посилаються на іншу особу, як на джерело отриманої ними інформації.
Звертаємо увагу, що брехуни ніколи не визнають, що вини поширили брехню, тому слід мати на увазі наступне:
- Особа, яка розповсюджує неправдиву інформацію з посилання на інше джерело, після отримання вимоги про припинення і спростування поширеної брехні, якою порушуються прав, стає таким самим правопорушником, як і першоджерело брехні.
- Журналісти в своїй роботі мають дотримуватись відповідних принципів (правил журналістської етики, редакційних статутів), що вимагають об’єктивності у поданні будь-якої інформації. Тому у разі отримання вимог щодо спростування неправдивих даних, журналісти мають перевірити обґрунтованість таких вимог і достовірність поширеної інформації, а не звертатись до юристів за захистом.
- Оціночні судження, мають чітко визначений нормативний опис, тому віднесення тверджень до оціночних суджень, є кращому разі казуістикою, а взагалі зухвалим проявом правового нігілізму, що лише підтверджує умисний характер протиправних дій.
Наші засоби захисту від брехні
Маючи команду однодумців, ми готові сприяти будь-яким особам, у справі захисту від поширення неправдивої інформації. Основні заходи ми реалізуємо в інформаційній і юридичній площинах. При цьому головним вважаємо обґрунтованість доводів щодо неправдивості інформації, а не відсутність доказів у джерела її поширення.
