Як спростовувати брехню

Якщо будь-яка особа оприлюднила неправдиві дані, що стосуються кола Ваших інтересів, і Ви прагнете захистити правду, радимо діяти за таким алгоритмом:

  1. Ідентифікувати неправдиві твердження.
  2. Встановити джерело походження і розповсюдження неправдивих тверджень.
  3. Визначити докази, що спростовують неправдиві твердження.
  4. Подати вимогу зі спростуванням неправдивих тверджень до кожної особи, що їх розповсюдила.
  5. Подати позов до суду про визнання недостовірною поширеної інформації та її спростування.

Головні показники ефективності спростування неправдивої інформації:

  1. Обґрунтованість. Докази спростування мають подаватись не лише у формі пояснень будь-яких осіб.
  2. Оперативність. Спростування має поширюватись максимально швидко відносно кожного джерела поширення неправдивої інформації.
  3. Публічність. Зміст спростування має охоплювати максимальну аудиторію, яка отримала неправдиву інформацію.

Враховуючи норми чинного законодавства та судову практику, ми вважаємо судове оскарження дій з розповсюдження недостовірної інформації останньою справою, оскільки:

  • Законодавство і судова практика не враховують сучасні форми поширення інформації, види суб’єктів інформаційних відносин, особливості доказування та дієві засоби захисту прав;
  • Судове оскарження дозволяє правопорушнику обґрунтовано заперечувати спростування наявність триваючого судового спору, а у разі вжиття заходів забезпечення позову – ініціювати нові епізоди поширення недостовірних даних з посиланням на триваючий судовий спір;
  • Вирішення судами питань визнання поширеної інформації недостовірною здійснюється неоднозначно та суперечливо, що часто в підсумку призводить до нікчемних і парадоксальних рішень;
  • Виконання судових рішень щодо визнання поширеної інформації недостовірною може бути неефективним та надає можливість правопорушнику продовжити інформаційну атаку;
  • Судова система України корумпована, тому далеко не всі рішення судів є правосудними і відповідають дійним обставинам правовідносин.

Чинна судова практика передбачає, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту – вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Також слід мати на увазі, що неправдива інформація поширена відносно публічних осіб – представників влади, судами часто сприймається як допустима критика. За таких умов, в деяких випадках судове оскарження неправдивої інформації є невиправданим.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Scroll to top